У рамках стратегії в області управління ризиками банк прагне до підтримки достатнього рівня ліквідності, збалансованості структури активів і пасивів по строках і видам валют, забезпеченню необхідного рівня диверсифікованості по регіонах, галузях, клієнтах і розмірах інвестицій. Оцінка рівня основних видів ризиків проводиться з використанням таких інструментів, як Value-at-Risk (Va), стрес-тестування та сценарний аналіз, що включає можливі зміни індикаторів фінансового ринку, структури активів і пасивів банку.
Діюча в банку система управління ризиками дозволяє з запасом виконувати основні економічні нормативи, що встановлені Національним банком України. Станом на 01.01.2011р. економічні нормативи Банку “Демарк” в цілому відповідають середнім значенням по банківській системі України.
Регулювання ліквідності проводиться з врахуванням встановлених      Національним банком України обов’язкових економічних нормативів ліквідності. В основі забезпечення прийнятного рівня ліквідності протягом 2010 року лежать дослідження та прогнози характеристик волатильності ресурсної бази з одного боку та необхідність підвищення доходності операцій з другого.  Для підтримання оптимальної ліквідності банк вносить відповідні корективи в планування активно-пасивних операцій, здійснюючи реструктуризацію вимог та зобов’язань в розрізі строків погашення. З метою збереження постійної платоспроможності та зменшення втраченої вигоди внаслідок виникнення надмірної ліквідності банк активно використовує механізм міжбанківського кредитування, корегує відкриту валютну позицію для підтримання необхідної миттєвої ліквідності в гривні та по кожній іноземній валюті. Крім того, для управління ліквідністю використовуються такі інструменти як:  здійснення регулярної інвентаризації банківських активів; установлення лімітів на проведення активних операцій; диверсифікація активних вкладень та джерел залучення коштів; аналізу розподілу активів та пасивів за строками в статиці та динаміці; аналізу руху залишків та оборотів на рахунках; аналізу динаміки формування депозитної бази; аналізу рівня осідання коштів по складових ресурсної бази; прогнозування обсягів залишків на активних та пасивних рахунках на основі платіжного календаря.